У Музеї суднобудування та флоту відбулося відкриття виставки, присвяченій 30-річчю Незалежності України та Миколаївському суднобудуванню цієї доби.
Фахівці галузі краще за інших знають які катастрофічні втрати ми понесли у суднобудуванні. Втім, в 1991 році потенціал України навпаки обіцяв дивовижне піднесення. І, після кризових 90-х років, дійсно 2000-2009 роки були найбільш плідними, коли здавалося, що краще попереду. В цей час Україна входила в ТОП10 Європейського суднобудування, в Миколаєві розгорталися програми інвестування західних корпорацій і це був шанс для усіх нас. Шанс, який ми втратили в наслідок дій тогочасного уряду. Цей урок ми повинні засвоїти, щоб на майбутнє його не повторювати.
Який стан сьогодні. Чи дійсно ми втратили все і суднобудування не відновиться? Якщо коротко – галузь жива і досі зберігає потенціал до піднесення. Повністю збережено технологічне обладнання суднобудівного виробництва на «Океані». З нуля побудована сучасна верф на «Нібулоні».
Миколаївський суднобудівний завод хоча й не має сьогодні обладнання для повного циклу побудови суден, зберігся як цілісний майновий комплекс і, за умови сприяння держави інвестиціям у промисловість, може очікувати на вдалу приватизацію та побудову нового виробництва за зразком «Нібулона». Схожа ситуація на Чорноморському Суднобудівному Заводі – принаймні лінія «Меридіан» може бути майданчиком для майбутньої сучасної верфі.
Чи буде так як бажається? Чи вдасться нам все відродити? Залежить тільки від нас. Покладемо руки – й бажаного майбутнього не станеться. Все вдається тому, хто робить. Хто шукає – той знайде. Хто дійсно бажає – досягає всього.
Ми щиро вдячні за тверду позицію по цьому питанню співробітникам Музею суднобудування та флоту. Вони краще за багатьох знають, що вектор у майбутнє спрямований з минулого. Їх діяльність по популяризації Миколаївського суднобудування є саме тим чинником, що зміцнює наміри тих, хто завтра буде будувати нові кораблі.
