Напередодні Нового 2025 року нам є що сказати. Попри негатив, з якого ми почнемо, пролунає також і дещо обнадійливе.
Очевидно що ми, як Країна, як Збройні сили, як суспільство, дійшли до певної межі. Чим більше ви особисто залучені в процесі цієї битви на виживання – тим гостріше ви відчуваєте, що це саме так.
Наслідки вибору, який люди зробили у 2019 році, підвели нас до катастрофи. Якщо слово “катастрофа” вас лякає чи здається надто поганим, читайте так – ми в ситуації, коли далі вже не можна робити вигляд, що події розгортаються контрольовано і в правильному напрямку. Керівництво країни не компетентне і не здатне вирішувати поточні задачі – організувати ресурси держави на довгочасний ефективний спротив загарбнику.
Що з цього випливає? Що буде? Варіанти два. Якщо станеться диво і боженька або Трамп порішають все за нас – треба готуватися до рішучих дій. Щоб ніколи-ніколи більше невігласи і популісти не дісталися керма батьківщини. Бо яким би не був цей очікуваний “мир”, байками про який нас зараз підгодовують, часу до наступної війни з росією буде небагато і його треба буде ефективно використати. Не на опенспейси, урбандейси і коворкінги – всі ці цяцьки сучасного життя хай теж будуть, але ті, хто пропонує ними замістити головне – шахраї. Або вороги.
Нашою ціллю повинно стати створення прозорого сприятливого бізнес-клімату і залучення інвестицій в промисловість. У важку промисловість – виробництво зброї, суднобудування, машинобудування тощо. Нам треба свій умовний “план Маршала”, а не новий розважально-торгівельний центр замість верфі. Індустріальні майданчики та цехи на кожному вільному клаптику – це повинно стати ідеєю фікс. Ми якось знову звикнемо до гупання ковальського пресу та запаху зварки.
Сигнал, який ми повинні посилати на Захід – “Ми хочемо! Ми готові! Ми зробимо!”. Суднобудування в Данії не вигідно? Давайте нам! Нам вигідно! МИ, а не “хай Корея та Вьєтнам хай цим займаються”, як запевняє один відомий миколаївський чиновник. Хочуть голландці знову повернутися? Скажіть їм, що ми зробили висновки і цього разу, якщо хтось знову вирішить віджати у них заводик, ми за це горло перегриземо. Інакше ми залишимося в зруйнованій війною країні, в якій тільки купка обраних заробляє гроші.
Якщо чарівник на голубому гелікоптері не прилетить, а так скоріше і буде, що ж. Готуйтеся все міняти зараз. Вже у перспективі найближчих місяців, бо більше країна не вистоїть. Залишити як є – означає втратити все.
Що ж у цьому обнадійливого? Зміни. Зміни. Зміни. Ми дожилися до того, що або зміни, або смерть. Певно цього моменту так не вистачало Україні усі роки незалежності. Шкода, що цей урок дався такою кров’ю. Ось у 2025 році і пройде головний іспит на дорослість. Вітаємо вас з цим та бажаємо вижити і залишитися неушкодженими.